Питання мобілізації громадян, які самостійно виховують неповнолітніх дітей, залишається однією з найбільш гострих та дискусійних тем у правовому полі України. Нещодавно судова інстанція поставила крапку у гучній справі, де територіальний центр комплектування та соціальної підтримки мобілізував батька двох дітей, попри наявність підстав для відстрочки. Рішення суду стало важливим прецедентом, який підкреслює пріоритет сімейних обов’язків перед суто формальним підходом до призову.
Обставини справи та позиція ТЦК
Чоловік, який є єдиним опікуном двох малолітніх дітей, отримав повістку та був направлений на проходження військово-лікарської комісії. Попри те, що він надав відповідні документи, які підтверджують статус батька, що самостійно виховує дітей, співробітники ТЦК проігнорували ці дані. У результаті його було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Представники військкомату аргументували свою позицію тим, що документи не були належним чином завірені або подані у встановлений законом термін, що, на їхню думку, позбавляло громадянина права на відстрочку.
Аргументація суду та захист прав
Під час судового розгляду позивач довів, що фактично виконує обов’язки з виховання дітей самостійно, оскільки мати дітей не бере участі в їхньому житті. Адвокати наголосили на тому, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чоловіки та жінки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Суд вивчив представлені докази, серед яких були:
- Довідки про склад сім’ї та реєстрацію місця проживання дітей разом із батьком.
- Докази відсутності участі другого з батьків у вихованні.
- Свідчення про те, що позивач є єдиним годувальником у родині.
Суддя дійшов висновку, що факт наявності таких обставин звільняє особу від призову, а дії ТЦК були визнані протиправними. Суд зобов’язав військкомат скасувати наказ про мобілізацію та звільнити чоловіка з лав Збройних Сил України у зв’язку з наявністю законних підстав для звільнення.
Чому це рішення є важливим для суспільства
Цей випадок демонструє, що судова система України продовжує стояти на захисті фундаментальних прав громадян навіть в умовах воєнного стану. Юристи зазначають, що такі рішення допомагають систематизувати роботу військкоматів, змушуючи їх ретельніше перевіряти статус призовників перед тим, як відправляти їх до навчальних центрів. Для громадян, які опинилися в аналогічній ситуації, це сигнал: права можна і треба відстоювати, особливо коли йдеться про соціальний захист неповнолітніх. Важливо, щоб подібні прецеденти стали підставою для більш людяного та уважного ставлення до персональних обставин кожного українця, чиє життя змінилося через війну.
