Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) оприлюднили тривожну доповідь, згідно з якою територіальні апетити Володимира Путіна виходять далеко за межі окупованих частин Донецької та Луганської областей. Кремль продовжує дотримуватися стратегії максималізму, вимагаючи контролю над регіонами України, які російська армія станом на сьогодні не змогла захопити та навіть не має фізичної присутності на місцях. Це свідчить про те, що мета Москви залишається незмінною: повна капітуляція України та примусова зміна її політичного ландшафту.
За межами лінії фронту: чого насправді прагне РФ
Російська пропаганда та офіційна риторика Кремля активно просувають тезу про «визнання реалій на землі». Проте, як зазначають експерти ISW, під «реаліями» Москва розуміє не поточну лінію зіткнення, а власні імперські забаганки, закріплені в російській конституції. Путін публічно вимагає контролю над обласними центрами та прилеглими територіями, де успіхи окупаційних сил залишаються мінімальними або відсутніми. Це підтверджує, що для російського керівництва війна є інструментом тотального знищення державності України, а не просто локальним конфліктом за певні адміністративні межі.
Ключові елементи нового плану Кремля:
- Повне ігнорування суверенітету України та спроби легітимізувати окупацію через фейкові референдуми.
- Тиск на міжнародну спільноту з метою визнання окупованих територій частиною РФ.
- Використання енергетичного та ядерного шантажу для послаблення підтримки ЗСУ з боку західних партнерів.
- Спроба дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні шляхом поширення наративів про «неминучість перемовин на умовах РФ».
Інформаційна війна як інструмент примусу
Окрім воєнних дій, Москва продовжує розгортати масштабну інформаційну кампанію. Її мета — переконати українське суспільство та світ у тому, що продовження опору є безглуздим. Аналітики звертають увагу на те, що російська дипломатія зараз працює за принципом «все або нічого». Будь-який компроміс, на який могла б піти Україна, розглядається Кремлем виключно як перепочинок для накопичення сил перед новим етапом агресії.
Попри численні невдачі на фронті, стратегічне планування Росії залишається небезпечно зосередженим на тривалій війні на виснаження. Кремль розраховує, що економічні труднощі та політичні зміни в західних країнах змусять партнерів України зменшити допомогу, що дозволить окупантам просунутися далі вглиб країни. У цій ситуації підтримка обороноздатності України залишається єдиним стримуючим чинником, що заважає реалізації планів Путіна щодо захоплення територій, які наразі перебувають під повним контролем української влади.
