Російські окупаційні війська протягом останніх двох діб активізували спроби прорвати українську оборону на кількох ключових ділянках фронту. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) фіксують інтенсивні штурмові дії, зокрема в прикордонних районах Сумської та Харківської областей, а також на Донецькому напрямку. Попри чисельну перевагу та застосування тактики малих груп, окупантам не вдалося досягти суттєвого просування.
Хроніка боїв: акцент на північні кордони
Особливу увагу ворог приділяє Сумщині, де зафіксовані спроби прориву через інфраструктурні об’єкти, зокрема вздовж ліній газотранспортної системи. Вибір подібних об’єктів для атак є частиною російської стратегії з пошуку вразливих місць у побудові оборонних редутів ЗСУ. Проте, як зазначають військові експерти, такі спроби виявляються передбачуваними та легко блокуються завдяки злагодженій роботі української розвідки та артилерії.
Чому тактика ворога не працює?
Російське командування намагається реалізувати сценарій «повзучого наступу», використовуючи велику кількість піхоти. Серед основних причин невдач окупантів на цих ділянках варто виділити такі фактори:
- Ефективна робота операторів FPV-дронів, які нищать техніку ще на етапі підходу до позицій.
- Висока щільність мінування прикордонних смуг, що змушує ворога відмовлятися від використання важкої бронетехніки.
- Оперативне виявлення скупчень живої сили за допомогою аеророзвідки.
- Висока мотивація та бойовий досвід українських підрозділів, що утримують рубежі.
На Харківщині ситуація залишається контрольованою, хоча ворог не припиняє обстрілів прикордонних населених пунктів, намагаючись відволікти основні сили української оборони від підготовки до контрнаступальних дій. Подібна тактика «тиску всюди» не приносить очікуваного окупантами результату, лише збільшуючи їхні безповоротні втрати.
Ситуація на Донеччині
На Донецькому напрямку ворог продовжує «м’ясні штурми» в районах Часового Яру та Торецька. Тут бої мають значно вищий рівень інтенсивності, а ворог концентрує авіаційну підтримку. Проте українські захисники продовжують утримувати логістичні шляхи під вогневим контролем, не дозволяючи противнику закріпитися на нових позиціях.
Аналітики ISW вказують на те, що російське керівництво змушене кидати в бій резерви, які готувалися для інших стратегічних завдань, через провали на північних рубежах. Така розпорошеність сил лише поглиблює кризу в управлінні російськими підрозділами. Стабілізація фронту на Сумщині та Харківщині вкотре демонструє, що без якісної зміни підходів до ведення війни, агресор приречений на тактичні поразки, навіть за умови використання значного ресурсу.
