У кулуарах американської політичної еліти продовжують шукати ефективні механізми, здатні бодай мінімально знизити інтенсивність бойових дій в Україні. Останні експертні дискусії у Вашингтоні висунули на передній план доволі прагматичну, хоча й неочікувану концепцію: відмовитися від спроб досягти всеосяжного мирного договору в один момент на користь поетапних, секторальних домовленостей.
Від великих угод до конкретних кроків
Ідея полягає в тому, що глобальне врегулювання конфлікту наразі виглядає як недосяжна мета через діаметрально протилежні позиції Києва та Москви щодо територіальної цілісності та майбутніх гарантій безпеки. Натомість західні аналітики пропонують сконцентруватися на «кризовому менеджменті», який базується на взаємних обмеженнях щодо конкретних видів діяльності.
Суть пропозиції зводиться до формування «червоних ліній» у сфері ударів по критично важливій інфраструктурі. Замість глобального перемир’я сторонам пропонують домовитися про припинення атак на певні категорії об’єктів, що дозволило б уникнути катастрофічних гуманітарних наслідків для цивільного населення та зберегти залишки енергетичного сектору.
Ключові напрямки можливих домовленостей:
- Взаємна відмова від ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури, що забезпечують життєдіяльність міст.
- Встановлення безпечних коридорів для функціонування медичних закладів та шкіл.
- Обмеження застосування певних типів озброєнь у зонах, де мешкає велика кількість цивільного населення.
- Створення технічних каналів зв’язку між військовими для запобігання випадковій ескалації.
Такий підхід, на думку ініціаторів ідеї, дозволив би протестувати готовність сторін до виконання будь-яких зобов’язань. Навіть найменша успішна домовленість у форматі «об’єкт за об’єкт» здатна створити крихкий фундамент довіри, який на сьогодні практично відсутній між двома сторонами конфлікту.
Реалізм проти ідеалізму
Експерти зазначають, що головною перешкодою для реалізації цього плану залишається відсутність дієвих механізмів контролю. Досвід попередніх років показує, що домовленості, які не підкріплені реальними гарантіями безпеки, часто порушуються вже за кілька днів. Тому в США підкреслюють: будь-які часткові угоди повинні супроводжуватися міжнародним моніторингом, можливо, за участі третіх нейтральних країн.
Попри скептицизм багатьох спостерігачів, сама поява таких ідей свідчить про те, що міжнародна спільнота шукає вихід із глухого кута. В умовах тривалої війни, де жодна зі сторін поки не здобула вирішальної переваги, пошук шляхів до бодай мінімальної деескалації стає питанням виживання цілих регіонів. Поступовий підхід до перемовин може виявитися складним та повільним процесом, проте це виглядає як найбільш реалістичний шлях до того, щоб врешті-решт перевести конфлікт з гарячої фази у площину дипломатичних дебатів.
