Постать Євгена Коновальця протягом десятиліть залишалася оповитою міфами, радянською пропагандою та академічним замовчуванням. Однак сьогодні, коли Україна проходить етап остаточної деколонізації власної пам’яті, повернення праху засновника Організації українських націоналістів на рідну землю набуває не лише символічного, а й глибокого державотворчого значення. Це не просто акт вшанування одного з лідерів визвольних змагань, а фундаментальний крок у процесі повернення історичної справедливості.
Архітектор українського підпілля
Євген Коновалець був унікальною постаттю для свого часу. Його шлях — це еволюція від офіцера легіону Українських січових стрільців до стратега, який усвідомив, що здобуття незалежності потребує не лише збройного чину, а й розгалуженої, професійної політичної структури. Створення ОУН у 1929 році стало відповіддю на репресії та роздробленість українських сил після поразки Перших визвольних змагань.
Він володів рідкісним для тогочасних лідерів талантом об’єднувати навколо себе молодих, амбітних і часто радикально налаштованих патріотів. Коновалець розумів важливість міжнародного розголосу, вміло залучаючи підтримку європейських інтелектуалів та політиків до українського питання. Його авторитет був настільки вагомим, що радянські спецслужби бачили в ньому екзистенційну загрозу для імперського проекту, що й призвело до трагічного вбивства у Роттердамі в 1938 році.
Чому це важливо сьогодні
Повернення останків Коновальця в Україну — це частина широкої державної кампанії з ексгумації та перепоховання видатних діячів визвольного руху. Цей процес демонструє, що сучасна Україна більше не є «сиротою» без коріння. Вшанування Коновальця на державному рівні виконує кілька критичних функцій:
- Відновлення спадкоємності: Сучасні захисники України є ідейними спадкоємцями тих, хто боровся за суверенітет у минулому столітті.
- Деконструкція ворожих міфів: Впродовж десятиліть Москва маніпулювала постаттю Коновальця, намагаючись представити його виключно як колаборанта. Дослідження та публічне вшанування його справжньої ролі нівелюють ці спроби викривлення правди.
- Національна консолідація: Постаті такого рівня стають «історичним каркасом», навколо якого формується ідентичність вільного народу.
Історична пам’ять як зброя
Сучасна історична наука в Україні поступово виходить з полону радянських наративів. Повернення праху полковника Коновальця — це своєрідний епілог у довгій боротьбі за право називати своїми героями тих, хто присвятив життя боротьбі за українську державність. Окрім символічного значення, цей крок спонукає суспільство до глибшого вивчення спадщини ОУН та особистості Коновальця — людини, яка вміла мислити глобально навіть у найскладніші часи.
Для сьогоднішньої України, яка знову зіткнулася з викликами екзистенційної війни, постать Коновальця слугує нагадуванням про важливість дисципліни, стратегічного бачення та непохитної відданості національній ідеї. Перепоховання — це не просто закриття історичного питання, а місток між поколіннями, що підтверджує неперервність нашої боротьби за місце серед вільних націй світу.
