Загроза повторного наступу російських окупаційних військ на столицю України з території Білорусі залишається однією з найбільш дискусійних тем серед військових експертів. Попри регулярні навчання та посилену риторику з боку Мінська, західні аналітики схиляються до того, що стратегічна доцільність такого кроку для Кремля є вкрай сумнівною. Зокрема, французький OSINT-експерт Клеман Молен у своєму останньому аналізі вказав на критичні перешкоди, які роблять спробу захоплення Києва фактично неможливою.
Географія як головний союзник оборони
Ключовим фактором, що стримує агресора, є складний ландшафт українського прикордоння. Поліські болота, густі ліси та розгалужена мережа водних перешкод створюють природний бар’єр, який значно обмежує маневреність важкої бронетехніки. За словами Молена, російським підрозділам довелося б діяти в умовах, де будь-яка спроба просування перетворюється на вразливу ціль для артилерії та безпілотників Сил оборони України.
Аналітик зазначає, що досвід 2022 року показав: просування колонами через вузькі лісові дороги в умовах активного опору неминуче призводить до логістичного колапсу. Навіть за умови накопичення значних сил, темпи просування окупантів можуть вимірюватися лише сотнями метрів на добу, що робить операцію стратегічно безперспективною.
Фактори, що змінюють правила гри
- Технологічна перевага розвідки: сучасні засоби моніторингу дозволяють виявляти концентрацію ворожих сил на білоруській території ще до моменту перетину кордону.
- Фортифікаційні споруди: північний кордон України за останні два роки перетворився на ешелоновану лінію оборони з мінними полями та бетонними укріпленнями.
- Готовність українських гарнізонів: на відміну від лютого 2022-го, підрозділи ЗСУ на Київщині перебувають у стані повної бойової готовності.
Клеман Молен наголошує, що в разі реалізації такого сценарію російська армія ризикує застрягти у виснажливих боях на роки. Замість стрімкого «бліцкригу», на який сподівається Москва, окупанти зіткнуться з постійними ударами по тилах, дефіцитом пального та неможливістю утримати розтягнуті лінії постачання. Навіть при гіпотетичній спробі прориву, ворог буде змушений витрачати колосальні ресурси, які Кремль міг би використати на інших ділянках фронту.
Зрештою, розмови про напад з Білорусі сьогодні більше скидаються на елемент інформаційно-психологічних операцій, мета яких — відтягнути українські резерви від східного фронту. Українське командування усвідомлює ці ризики та продовжує зміцнювати обороноздатність північних рубежів, роблячи будь-яку спробу агресії заздалегідь програшною справою для російських стратегів.
