Останні події, пов’язані з атаками безпілотних літальних апаратів на територію російської столиці, змусили багатьох аналітиків та пересічних громадян поставити логічне питання: чому Москва досі не живе в режимі безперервної повітряної тривоги? Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко вніс ясність у це питання, окресливши реальний стан справ та логістичні виклики подібних операцій.
Економіка та логістика атак
На думку експерта, головною перепоною для створення «режиму постійного страху» в Москві є виключно математичний розрахунок ресурсів. Атака на таку величезну територію, як столиця РФ, потребує використання значної кількості БпЛА. Коваленко наголошує, що для підтримки постійного психологічного тиску та режиму тривоги потрібно задіяти ресурси, які в рази перевищують поточні можливості. Витрати на такі операції є недоцільними з точки зору військової ефективності та стратегічного планування.
Чи є доцільним безперервний тиск?
Використання дронів — це завжди питання балансу між ціною, кількістю та результатом. Коваленко пояснює, що для забезпечення цілодобового режиму тривоги в такому мегаполісі, як Москва, необхідно мати не просто сотні, а тисячі апаратів, які здатні діяти одночасно або послідовно. На даному етапі війни пріоритети зосереджені на точкових, високоточних ударах по об’єктах критичної інфраструктури, нафтопереробних заводах та військових складах, а не на створенні простого інформаційного шуму.
Загроза масштабування терору
Водночас експерт застерігає: російська сторона не залишається осторонь. У відповідь на будь-які атаки на свою територію, Кремль продовжує нарощувати масштаби терору проти українських міст. Олександр Коваленко звертає увагу на те, що ворог активно використовує тактику комбінованих ударів, намагаючись виснажити українську систему протиповітряної оборони. Очікується, що інтенсивність атак на українські тилові міста лише зростатиме, оскільки Росія вбачає у цьому спосіб дестабілізації соціального життя та психологічного тиску на українське суспільство.
Отже, ситуація з польотами БпЛА над Москвою залишається предметом стратегічних маневрів. Війна перейшла у фазу, де кожен виліт безпілотника — це ретельно прорахована акція, де головною метою є не символічна тривога, а реальне знищення воєнно-економічного потенціалу агресора. Попри активні дискусії в медіа, реальна стратегія базується на раціональному використанні технічних засобів, тоді як противник продовжує шукати можливості для розширення географії своїх терористичних методів ведення війни.
