У межах останніх досліджень представники Офісу Президента України оприлюднили дані щодо технологічного походження новітньої російської балістичної ракети середньої дальності, відомої під назвою «Орєшнік». Згідно з отриманою інформацією, країна-агресор змогла практично повністю локалізувати виробництво критично важливих деталей, мінімізувавши залежність від західних технологій та компонентів подвійного призначення.
Локалізація військово-промислового комплексу
Аналіз уламків ракети свідчить про те, що переважна більшість електронних плат, систем навігації та елементів двигуна була виготовлена на території Російської Федерації та Республіки Білорусь протягом 2023–2024 років. Фахівці зазначають, що частка іноземних деталей у конструкції виробу наразі є мінімальною, що ставить перед міжнародною спільнотою складні питання щодо ефективності санкційного тиску на російський ВПК.
У звіті наголошується, що залучення Білорусі до виробничих ланцюгів дозволило Москві не лише обійти частину обмежень на постачання мікроелектроніки, а й суттєво наростити темпи випуску нових озброєнь. Співпраця між Мінськом і Москвою в оборонній сфері перейшла на етап інтеграції промислових потужностей, що включає:
- Виробництво вузлів управління польотом;
- Складання корпусних елементів за допомогою верстатів, отриманих в обхід ембарго;
- Використання компонентів цивільного призначення для військових потреб;
- Спільне випробування систем наведення на полігонах обох країн.
Виклики для міжнародної безпеки
Наявність у ракеті «Орєшнік» свіжих комплектуючих, вироблених протягом останнього року, свідчить про налагоджену систему «сірого» імпорту та перепрофілювання внутрішніх ресурсів. Експерти наголошують, що Росія активно переходить на власну компонентну базу там, де це можливо, або використовує технології, які надходять через мережі посередників, що діють у регіонах, не охоплених жорсткими експортними обмеженнями.
Для України та західних партнерів цей факт означає необхідність перегляду стратегії санкцій. Акцент має бути зміщений не лише на блокування готової продукції, а й на виявлення ланцюжків постачання верстатного обладнання та хімічних сполук, необхідних для створення компонентів ракетної техніки. Подальший розвиток подій вимагає ретельнішого контролю за кінцевими споживачами високих технологій, оскільки здатність противника до відтворення складних інженерних рішень без зовнішньої допомоги стає серйозним чинником у продовженні агресивних дій проти суверенних держав.
