Черговий судовий прецедент у сфері мобілізаційної підготовки знову привертає увагу до якості роботи військово-лікарських комісій (ВЛК). Історія чоловіка, який, попри діагнози ВІЛ, туберкульоз та гепатит С, був визнаний придатним до служби, завершилася судовим рішенням на користь позивача. Цей випадок став яскравим прикладом того, як формальний підхід до медичних оглядів може призвести до серйозних правових конфліктів.
Деталі судового розгляду
Чоловік звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК. За словами позивача, він має цілий «букет» хронічних захворювань, які за діючими нормами Положення про військово-лікарську експертизу повинні перешкоджати мобілізації. Зокрема, у позовній заяві зазначалися:
- ВІЛ-інфекція;
- Активна форма туберкульозу;
- Гепатит С;
- Наслідки численних травм, що суттєво обмежують функціональність опорно-рухового апарату.
Попри надання відповідної медичної документації, під час проходження комісії лікарі фактично проігнорували результати аналізів та наявні виписки з профільних диспансерів. Після швидкого огляду було винесено вердикт: «придатний до військової служби».
Чому дії ВЛК визнали неправомірними?
Під час судових засідань було встановлено, що медогляд проводився з грубими порушеннями процедури. Суд звернув увагу на те, що лікарі не провели належного вивчення медичної справи та не направили чоловіка на додаткові обстеження, які є обов’язковими у випадку наявності таких важких діагнозів. Згідно з матеріалами справи, комісія обмежилася лише зовнішнім оглядом, що є неприпустимим при встановленні придатності осіб з інфекційними захворюваннями.
Суд підкреслив, що кожна особа, яка проходить ВЛК, має право на об’єктивну оцінку стану свого здоров’я, що базується на достовірних медичних даних. Висновок комісії було скасовано, а позивача зобов’язали направити на повторний огляд, який має пройти з дотриманням усіх вимог закону та залученням відповідних профільних спеціалістів.
Наслідки для медичної системи
Ця справа підсвічує глибшу проблему — дефіцит часу та ресурсів у комісіях, що призводить до нехтування протоколами. Юристи зазначають, що кількість подібних оскаржень зростає, оскільки громадяни стають більш обізнаними у своїх правах. Важливо розуміти, що рішення ВЛК не є остаточним і може бути переглянуто як у вищій комісії, так і в судовому порядку, якщо є докази ігнорування реальних діагнозів.
Даний випадок має стати сигналом для керівництва ТЦК та медичних установ щодо необхідності ретельного дотримання процедурних норм. Зрештою, правильне визначення придатності до служби — це не лише питання дотримання букви закону, а й питання безпеки як для самого військовослужбовця, так і для підрозділу, у якому він має проходити службу. Відсутність фахового підходу під час проведення комісій лише створює додаткове навантаження на судову систему та підриває довіру до мобілізаційних процесів у країні.
