У сучасних умовах повномасштабної війни логістика пального перетворилася на стратегічний виклик, особливо для прифронтових територій. Через постійні ракетні та артилерійські обстріли інфраструктура багатьох міст знищена вщент: у деяких громадах поблизу лінії фронту стаціонарні автозаправні станції перестали існувати як такі. Уряд розглядає можливість легалізації та масового впровадження мобільних АЗС, проте ідея наштовхується на серйозні безпекові ризики.
Виклик безпеки: FPV-загроза
Головною перешкодою для розгортання пересувних заправних комплексів є активна робота ворожих FPV-дронів. Якщо стаціонарну заправку противнику складно ідентифікувати як пріоритетну ціль у моменті, то мобільний бензовоз або спеціально обладнаний автомобіль є надзвичайно привабливою мішенню. Невелика група операторів БПЛА здатна за лічені хвилини перетворити мобільну АЗС на вогняну пастку, що несе загрозу не лише для персоналу, а й для навколишньої забудови.
Аргументи «за» та «проти»
Експерти зазначають, що формат мобільних станцій має як очевидні переваги, так і критичні недоліки. До переваг можна віднести:
- Гнучкість логістики: можливість оперативно доставити пальне у райони, де мережеві оператори не ризикують працювати.
- Підтримка критичної інфраструктури: забезпечення доступу до ресурсів для комунальних служб та медичного транспорту.
- Економічна доцільність: запуск мобільної точки вимагає значно менше капітальних інвестицій, ніж будівництво капітальної споруди.
Водночас, критично налаштовані фахівці наголошують, що неконтрольована мережа «мобільних заправок» може призвести до хаосу на ринку. Питання стандартизації якості пального, пожежної безпеки та відповідності екологічним нормам залишаються неврегульованими. Крім того, існує ризик перетворення таких АЗС на «сірі» точки продажу, які не сплачують податки та не забезпечують належний рівень захисту від диверсій.
Паралелі з кур’єрською доставкою
Цікавим аспектом є спроби інтегрувати принцип роботи кур’єрських служб у систему забезпечення пальним. Модель «пальне під двері» теоретично може зменшити скупчення автомобілів в одній точці, знижуючи ймовірність того, що ворожий дрон уразить одразу велику кількість цивільних. Однак, на відміну від звичайної доставки їжі, транспортування небезпечних вантажів потребує спеціальних дозволів, броньованого обладнання та навчання персоналу, що працює в умовах високого ризику. Без створення чітких законодавчих рамок та протоколів безпеки, використання мобільних заправних станцій у зоні досяжності ворожої аеророзвідки залишається небезпечним експериментом, який потребує зваженого підходу з боку держави та бізнесу.
