Питання завершення повномасштабної війни, яку розв’язала Росія проти України, залишається головним порядком денним як для українського суспільства, так і для світових лідерів. Колишній міністр оборони України Олексій Резніков, спираючись на свій досвід управління безпековим сектором, висловив власне бачення формату майбутніх домовленостей. За його словами, процес завершення бойових дій не обмежуватиметься виключно двостороннім діалогом між Києвом та Москвою.
П’ятистороння архітектура безпеки
Резніков підкреслив, що майбутня угода повинна мати ширший міжнародний вимір. Він виокремив п’ять ключових сторін, участь яких є критично важливою для встановлення тривалого та справедливого миру. Це не просто дипломатичний жест, а необхідність створення механізмів, які гарантуватимуть, що будь-який підписаний документ не перетвориться на «папір без сили».
До переліку учасників, на думку ексміністра, мають увійти:
- Україна — як головна сторона, що бореться за територіальну цілісність та суверенітет.
- Росія — як агресор, що несе відповідальність за розв’язання конфлікту.
- Ключові країни-партнери — члени Альянсу та лідери вільного світу, які надають військову та фінансову допомогу.
- Інституції міжнародного права та безпеки — структури, здатні контролювати виконання умов угоди.
- Регіональні гравці, зацікавлені у стабільності на європейському континенті.
Чому двосторонній формат не працює?
Експертний аналіз ситуації показує, що Росія неодноразово демонструвала зневагу до підписаних раніше угод, зокрема Мінських домовленостей. Олексій Резніков переконаний, що єдиним способом убезпечити Україну від повторення агресії в майбутньому є залучення міжнародних гарантів. Тільки колективна позиція цивілізованого світу може примусити Кремль дотримуватися норм міжнародного права, оскільки лише прямі домовленості з агресором не гарантують жодної безпеки.
Важливо розуміти, що геополітичний ландшафт сьогодні значно складніший, ніж на початку 2022 року. Залучення широкого кола учасників переговорів дозволяє не лише узгодити умови припинення вогню, а й вибудувати нову архітектуру безпеки в Європі, яка враховуватиме інтереси України як майбутнього члена євроатлантичної спільноти. Це стратегічний крок, який переводить діалог із площини «Україна проти РФ» у площину «Цивілізація проти порушника порядку».
Дискусії навколо формату переговорів продовжуються, проте головним маркером успішності будь-якого процесу залишається відновлення справедливості та повна деокупація українських територій. Світ поступово приходить до розуміння того, що компроміси за рахунок суверенітету держави-жертви лише підживлюють апетити агресора, тому формат багатосторонніх гарантій виглядає як найбільш життєздатна стратегія для майбутнього миру.
