У центрі гучного корупційного скандалу, відомого як справа «Карфаген», опинилася молода мешканка Києва Єлизавета Івахненко, яка в мережі та матеріалах слідства фігурує під прізвиськом «Муза». Справа, яку розслідують детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП), стосується масштабної схеми «кришування» шахрайських кол-центрів, що діяли на території України.
Стрімка кар’єра у 22 роки
Особа Єлизавети Івахненко привернула увагу слідчих не лише через ймовірну причетність до кримінальних схем, а й через разючий контраст між її віком та соціальним статусом. У 22 роки дівчина обіймала посаду заступниці декана одного з вищих навчальних закладів, що викликало чимало запитань у громадськості та правоохоронців. Професійний шлях «Музи» виглядає досить нетипово, враховуючи відсутність тривалого досвіду роботи на адміністративних посадах, що зазвичай вимагається для такої відповідальної ролі.
Спосіб життя та плівки НАБУ
Матеріали справи, оприлюднені під час слідчих дій, містять записи розмов, які вказують на близькі стосунки Івахненко із Сергієм Кропивою — ключовим фігурантом справи «Карфаген». Окрім процесуальних документів, публічний інтерес викликали активність дівчини у соціальних мережах та її матеріальне забезпечення, яке явно не відповідає рівню доходів середньостатистичного викладача або держслужбовця:
- Любов до люксових брендів одягу та аксесуарів.
- Використання автомобілів преміумкласу, зокрема Porsche.
- Інтерес до дорогої нерухомості в елітних районах столиці.
За версією слідства, «Муза» не просто вела розкішний спосіб життя, а була глибоко інтегрована у внутрішні процеси групи, що забезпечувала безпеку нелегальним кол-центрам. Плівки НАБУ, що стали надбанням громадськості, демонструють, як саме реалізовувалися комунікації всередині угруповання та яку роль у цих схемах відігравала Івахненко.
Справа «Карфаген» як дзеркало системи
Справа «Карфаген» сьогодні є однією з найбільш обговорюваних, оскільки вона оголює механізми взаємодії між представниками злочинного світу та впливовими особами, що мають доступ до адміністративних ресурсів. Історія Єлизавети Івахненко стала яскравим прикладом того, як швидко «соціальні ліфти» можуть працювати в умовах корупційних схем, дозволяючи молодим людям без відповідного досвіду опинятися на вершинах академічної чи бюрократичної ієрархії. Наразі розслідування триває, а правоохоронці продовжують аналізувати обсяг виявлених доказів, що можуть призвести до серйозних правових наслідків для всіх фігурантів, включаючи саму «Музу» та її оточення, яке намагалося побудувати свій успіх на незаконній діяльності та тіньовому прибутку.
