Останні місяці принесли суттєві зміни в тактиці використання безпілотних літальних апаратів під час повітряних атак. Поява реактивних модифікацій іранських «Шахедів» (Shahed-238) стала новим викликом для української системи протиповітряної оборони. Якщо раніше ці дрони-камікадзе сприймалися переважно як повільні та шумні цілі, що легко збиваються стрілецькою зброєю, то нове покоління БПЛА демонструє характеристики, притаманні повноцінним крилатим ракетам.
Технічний стрибок: від гвинта до турбіни
Головною відмінністю нової версії є використання реактивного двигуна замість поршневого. Це рішення кардинально змінило можливості літального апарату. За оцінками військових експертів, швидкість польоту реактивного дрона значно вища за своїх попередників, що ставить перед захисниками неба нові завдання.
- Збільшена швидкість: Реактивна тяга дозволяє дрону швидше долати відстань до цілі, скорочуючи час на реакцію мобільних вогневих груп.
- Складніша траєкторія: Вищі швидкісні показники ускладнюють супровід цілі за допомогою оптичних прицілів чи традиційних методів виявлення.
- Спектр систем наведення: Окрім стандартного GPS, інтегруються інерціальні системи та оптичні головки самонаведення, що робить БПЛА стійкішими до дії засобів радіоелектронної боротьби.
Виклики для протиповітряної оборони
Для української ППО поява таких об’єктів означає необхідність постійної модернізації. Реактивні дрони не лише швидші — вони стали важчими через масивніший двигун та систему паливоподачі, що змінює радіолокаційну помітність цілі. Окрім швидкості, ключовим фактором стала здатність таких апаратів здійснювати складні маневри, що робить їх схожими на малорозмірні крилаті ракети.
Як зміниться тактика захисту?
Боротьба з реактивними БПЛА вимагає інтегрованого підходу. Якщо раніше основу боротьби з «Шахедами» складали мобільні вогневі групи з кулеметами, то тепер акцент зміщується в бік систем, здатних ефективно працювати по швидкісних малорозмірних цілях:
- Підсилення інтегрованої системи РЕБ для придушення каналів управління та навігації на більшій дистанції.
- Використання зенітно-ракетних комплексів ближнього радіуса дії, які мають вищу ймовірність знищення цілі на зустрічних курсах.
- Розвиток мережі акустичних та радарних сенсорів для завчасного виявлення наближення високошвидкісних об’єктів.
Водночас, перехід на реактивну тягу має і свої недоліки для виробника: значне зростання вартості виробу та висока витрата палива. Це робить реактивні дрони менш масовими порівняно з класичними «Шахедами», проте виводить їх у сегмент високоточних та пріоритетних цілей для ворога. Спеціалісти наголошують, що стратегія протидії повинна залишатися багаторівневою, де кожен елемент ППО — від мобільної групи до комплексів ЗРК — відіграє свою критичну роль у створенні ешелонованого захисту повітряного простору.
