Міські вулиці України останніми роками стрімко змінюють свій вигляд, і головною причиною цього стала «самокатна революція». Завдяки зручності та доступності оренди, електросамокати перетворилися на найпопулярніший засіб мікромобільності. Проте разом із популярністю стрімко зростає і кількість дорожньо-транспортних пригод, у яких опиняються замішані водії цього електротранспорту. Головною проблемою залишається правова невизначеність: статус самокатчиків у правилах дорожнього руху досі остаточно не врегульований.
Правовий вакуум: хто винен у хаосі?
На сьогодні в Україні фактично відсутні чіткі вікові обмеження та вимоги до користувачів електросамокатів. У той час як водії автомобілів проходять навчання та отримують права, а велосипедисти зобов’язані дотримуватися правил перетину доріг, користувачі електросамокатів часто діють за власним розсудом. Це створює небезпечні прецеденти, коли підлітки без жодних навичок керування виїжджають на проїжджу частину з інтенсивним рухом, не усвідомлюючи рівень ризику.
Ключові фактори ризику
- Відсутність обов’язкового захисного екіпірування, зокрема шоломів.
- Можливість оренди техніки дітьми та підлітками через відсутність верифікації віку в додатках.
- Пересування на високих швидкостях по тротуарах, де пріоритет мають пішоходи.
- Маневрування між смугами без сигналів повороту чи попередження водіїв авто.
Експерти з безпеки дорожнього руху наголошують, що швидкість сучасних електросамокатів може досягати 25-30 км/год і вище. Зіткнення з пішоходом на такій швидкості часто закінчується серйозними травмами для обох сторін. Окрім того, відсутність у більшості моделей сигналу повороту робить маневри водія самоката непередбачуваними для автомобілістів, що призводить до зіткнень, які в багатьох випадках мають фатальні наслідки.
Міста шукають рішення
Окремі міста України вже намагаються локально врегулювати це питання. Муніципалітети підписують меморандуми з операторами шерингових сервісів, запроваджуючи «зони обмеженої швидкості» та заборонені для паркування локації. Проте ці обмеження часто ігноруються, а глобальної законодавчої бази, яка б діяла на території всієї країни, досі не існує. Дискусії про необхідність реєстрації електротранспорту та обов’язкового страхування відповідальності ведуться роками, але конкретні кроки в парламенті просуваються вкрай повільно.
Статистика травматизму в травматологічних відділеннях міських лікарень невблаганно свідчить, що більшість постраждалих — це молоді люди, які не мають досвіду водіння. Поки питання відповідальності залишається розмитим, вулиці продовжують перетворюватися на зону підвищеної небезпеки. Для того, щоб електросамокат став повноцінним і безпечним елементом міської інфраструктури, необхідне комплексне рішення: від впровадження обов’язкових правил до розбудови мережі велодоріжок, які б розмежували потоки пішоходів, велосипедистів та водіїв швидкісних гаджетів.
