Вірменія розпочала рішучий розворот у своїй зовнішній політиці, намагаючись дистанціюватися від традиційного впливу Москви та зміцнити зв’язки з демократичним світом. Прем’єр-міністр Нікол Пашинян офіційно підтвердив, що офіційний Єреван розглядає можливість подання заявки на отримання статусу кандидата у члени Європейського Союзу. Це рішення знаменує кінець епохи тотальної залежності Вірменії від структур безпеки, що контролюються Російською Федерацією.
Референдум як інструмент народного волевиявлення
Ключовим аспектом плану уряду є проведення загальнонаціонального референдуму. Пашинян наголошує, що курс на Європу не може бути нав’язаним зверху — він має отримати легітимне схвалення громадян. За словами прем’єра, такий крок дозволить уникнути політичних спекуляцій та забезпечити стабільний вектор розвитку країни на десятиліття вперед. Ідея референдуму активно обговорюється в суспільстві, де підтримка євроінтеграції останніми роками демонструє стрімке зростання.
Чому Вірменія йде від Росії?
Останні події в регіоні Нагірного Карабаху та відчутна відсутність підтримки з боку Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) змусили вірменське керівництво переглянути пріоритети національної безпеки. Серед основних причин виходу на орбіту ЄС експерти виділяють:
- Пошук нових гарантів безпеки після того, як Росія не виконала своїх зобов’язань під час локальних конфліктів.
- Необхідність проведення системних економічних реформ за стандартами єдиного європейського ринку.
- Бажання позбутися монополії енергетичних та логістичних проектів, що контролюються російськими компаніями.
- Прагнення закріпити демократичні інститути, які в країні почали активно розвиватися після Оксамитової революції 2018 року.
Виклики на європейському шляху
Попри рішучість влади, процес інтеграції буде непростим. Вірменія все ще залишається глибоко інтегрованою в економічні структури Євразійського економічного союзу. Крім того, Брюссель вимагає від кандидатів відповідності суворим критеріям верховенства права, боротьби з корупцією та гармонізації законодавства. Проте перші кроки вже зроблено: ЄС виділив додаткову фінансову допомогу на стабілізацію вірменської економіки та підтримку внутрішньо переміщених осіб.
У самому Єревані розуміють, що шлях до Брюсселя пролягає не лише через дипломатичні кабінети, а й через зміну ментальності державного управління. Політичні кола зазначають, що майбутнє країни тепер нерозривно пов’язане з європейськими цінностями, а будь-яке зволікання у цьому питанні може коштувати Вірменії втрати державного суверенітету перед обличчям регіональних загроз.
Ситуація в регіоні залишається напруженою, проте крок у бік Європейського Союзу сприймається багатьма міжнародними спостерігачами як історичний шанс для Вірменії вирватися з геополітичного замкненого кола та стати повноцінним гравцем на європейській політичній арені.
