Російські окупаційні війська продовжують вдосконалювати засоби повітряного нападу, адаптуючи їх під реалії сучасної війни в Україні. Останні звіти оборонних аналітиків свідчать про черговий етап модернізації ударних безпілотників типу «Шахед», зокрема версії, що отримала назву «Герань-4 Сикер». Цей дрон, який раніше був відомий як відносно просте та дешеве знаряддя терору, перетворюється на більш інтелектуальну та небезпечну зброю, здатну самостійно приймати рішення під час атаки.
Технологічний стрибок у системі наведення
Ключовою зміною у конструкції модернізованого БПЛА стало впровадження оптико-електронного модуля, який працює в комплексі з оновленою системою наведення. Раніше більшість «Шахедів» покладалися виключно на інерційну систему навігації та коригування за сигналами GPS, що робило їх вразливими до роботи засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Тепер же ситуація суттєво змінилася.
Новий модуль дозволяє безпілотнику здійснювати так зване «машинне зір» (machine vision). Це означає, що при наближенні до цілі дрон здатний ідентифікувати об’єкт, зрівнюючи отримане зображення з базою даних, завантаженою в пам’ять пристрою. Завдяки цьому:
- Значно підвищується точність ураження критичних об’єктів інфраструктури.
- Зменшується залежність від супутникової навігації на фінальній ділянці польоту.
- З’являється можливість уражати рухомі цілі або об’єкти, приховані від прямого впливу стандартних систем наведення.
Виклики для української протиповітряної оборони
Фахівці наголошують, що наявність оптико-електронної системи наведення дозволяє ворогу здійснювати успішні атаки навіть тоді, коли класичний зв’язок з оператором або супутником переривається. Для українських сил ППО це означає необхідність адаптації засобів протидії. Традиційні «глушилки» сигналу GPS можуть стати недостатніми, адже дрон у момент переходу в режим візуального наведення вже не потребує зовнішнього коригування.
Ще однією загрозою є реактивний двигун, який ворог почав встановлювати на нові модифікації дронів. Це значно підвищує швидкість підльоту до цілі, скорочуючи час, який мають мобільні вогневі групи для реагування. Поєднання високої швидкості та автономної системи розпізнавання образів робить такий дрон об’єктом, що вимагає вищого рівня координації та щільності вогню.
Еволюція загроз
Загальна стратегія ворога вказує на прагнення зменшити вплив «людського фактора» та повної автоматизації ударів. Додавання алгоритмів штучного інтелекту у навігаційні системи безпілотників стає новою нормою у цій війні. Окупанти намагаються компенсувати великі втрати своїх літальних апаратів шляхом створення відносно недорогих, але технологічно складних рішень, які важче збити та виявити звичними методами.
Українські військові та технічні експерти ретельно вивчають уламки збитих апаратів, щоб зрозуміти архітектуру нових систем та знайти вразливі місця в їхньому програмному забезпеченні. Протистояння в небі переходить у площину технологічних перегонів, де кожна сторона намагається випередити іншу в ефективності алгоритмів розпізнавання та швидкості перехоплення цілей.
