Російські ударні безпілотники типу «Шахед», які агресор використовує для атак на українські міста, отримують нові технічні можливості для автоматизації наведення. Останні дослідження фахівців вказують на інтеграцію системи, відомої як «Шахед Сікер» (Shahed Seeker), яка дозволяє дрону самостійно ідентифікувати цілі без втручання оператора на фінальних етапах польоту.
Принцип роботи автономної системи наведення
Згідно з оцінками військових аналітиків, ця технологія значно підвищує точність ураження об’єктів. Суть «сікера» полягає у використанні оптико-електронних датчиків, які аналізують візуальне зображення місцевості в режимі реального часу. Система порівнює отримані дані з завантаженими картами або зразками цілей, дозволяючи безпілотнику «бачити» об’єкт перед атакою.
За словами експертів, ключова особливість цієї розробки полягає у відстані, на якій система активується. Автономне захоплення цілі може відбуватися на дистанції до 10 кілометрів. Це означає, що на завершальній ділянці траєкторії дрон стає менш вразливим до засобів радіоелектронної боротьби, які перешкоджають супутниковому навігаційному сигналу.
Чому це небезпечно для цивільної інфраструктури
- Зменшення залежності від GPS-сигналу в зоні дії РЕБ.
- Можливість вибору найбільш вразливої точки ураження об’єкта.
- Підвищена ефективність при роботі в складних погодних умовах або вночі.
- Здатність розрізняти об’єкти на фоні міської забудови.
Впровадження таких рішень свідчить про те, що ворог намагається нівелювати роботу українських систем РЕБ, які раніше успішно відводили безпілотники від критичних об’єктів. Автономність наведення ускладнює завдання для мобільних вогневих груп, оскільки «Шахед» більше не рухається за заданими координатами, а поводиться як самонавідний боєприпас.
Як реагують сили оборони
Українські інженери та військові постійно адаптуються до нових загроз. Хоча оптичні системи наведення мають свої обмеження — наприклад, залежність від умов освітленості та прозорості атмосфери — поява «Шахед Сікер» вимагає від Сил оборони України перегляду стратегій захисту критичної інфраструктури. Це включає як удосконалення засобів ППО, так і впровадження нових методів дезорієнтації візуальних сенсорів дронів.
Подальша модернізація ворожої зброї змушує Україну прискорювати розробку власних високотехнологічних засобів захисту. Боротьба в небі перетворюється на справжню технологічну гонку, де кожне нове технічне рішення супротивника оперативно аналізується та нівелюється українськими спеціалістами, які шукають слабкі місця в алгоритмах автономного наведення дронів.
