Російська армія змінила підхід до комбінованих ракетних атак по території України, почавши масове використання навчальних мішеней RM48U. Цей крок свідчить не лише про намагання зекономити дорогі боєприпаси, але й про цинічну стратегію виснаження українських систем протиповітряної оборони. Фахівці зазначають, що такі об’єкти, які раніше призначалися виключно для тренувань розрахунків ППО, тепер перетворилися на інструмент ведення війни.
Що таке мішень RM48U і чому вона небезпечна
Система RM48U, відома також як «Стриж», була розроблена для відпрацювання навичок операторів зенітно-ракетних комплексів. Її технічні характеристики суттєво відрізняються від серійних балістичних ракет, таких як «Іскандер-М». Основні особливості нової тактики окупантів включають:
- Економічна доцільність: Вартість мішені в рази нижча за високоточну бойову ракету. Це дозволяє ворогу збільшувати інтенсивність обстрілів без серйозного навантаження на оборонний бюджет.
- Використання як хибної цілі: Запускаючи такі об’єкти паралельно з бойовими одиницями, Росія змушує українських операторів ППО витрачати дефіцитні протиракети на менш пріоритетні цілі.
- Знижена точність: На відміну від «Іскандерів», RM48U мають значно нижчу точність влучання, що робить їх використання вкрай непередбачуваним та небезпечним для цивільної інфраструктури, адже ракета може відхилитися від заданого курсу на велику відстань.
Наслідки для української ППО
Основна мета використання «Стрижів» — створення масованого радіолокаційного фону. Коли на екранах радарів з’являється велика кількість цілей, система захисту стає перевантаженою. Для операторів важливо відрізнити, де справжня загроза, а де імітатор, адже помилка може коштувати життя десяткам людей. Військові експерти наголошують, що ворог намагається «зашумити» повітряний простір, щоб пропустити до цілей справжні боєприпаси, які завдають критичних руйнувань.
Водночас використання навчальних засобів як бойових свідчить про напружений стан російського ВПК. Попри заяви про нарощування виробництва, агресор змушений вишукувати альтернативні шляхи для продовження терору, комбінуючи старі запаси з імпровізованими засобами. Сили оборони України продовжують адаптуватися до цих загроз, удосконалюючи алгоритми виявлення та перехоплення, щоб нівелювати перевагу ворога, незважаючи на постійні зміни в його тактичних схемах.
