Останнім часом у соціальних мережах та серед певної частини мобілізованих почав активно поширюватися міф про те, що самовільне залишення частини (СЗЧ) до моменту складання військової присяги не є злочином. Деякі громадяни помилково вважають, що без формальної церемонії вони не набувають статусу військовослужбовця, а отже, не підпадають під дію Кримінального кодексу України у разі втечі. У Міністерстві оборони України офіційно спростували ці твердження, наголосивши на серйозних юридичних наслідках таких дій.
Юридичний статус мобілізованого: коли починається відповідальність?
Згідно з чинним законодавством України, статус військовослужбовця не прив’язаний виключно до моменту складання присяги. Взяття громадянина на військовий облік, проходження військово-лікарської комісії, видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини та початок виконання обов’язків — це ключові етапи, що визначають правовий стан мобілізованого. Фактично, з моменту, коли особа прибула до пункту збору чи навчального центру і була зарахована до штату, вона стає суб’єктом військових правовідносин.
У відомстві підкреслюють: військова присяга є урочистим актом, який має високе морально-етичне значення, проте її відсутність у конкретний момент часу не звільняє особу від обов’язків, покладених на неї законом про загальну мобілізацію та Статутами Збройних Сил України.
Наслідки самовільного залишення місця служби
Для тих, хто намагається уникнути служби, маніпулюючи нормами права, наслідки можуть бути надзвичайно суворими. Стаття 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини або місця служби) передбачає кримінальну відповідальність, і органи слідства не враховують аргумент про «нескладену присягу» як обставину, що виключає вину. Серед основних ризиків:
- Відкриття кримінального провадження за фактом дезертирства або СЗЧ.
- Оголошення особи у розшук органами правопорядку.
- Можливе судове засудження, що призведе до тривалого ув’язнення та судимості.
- Зупинка виплат грошового забезпечення та інших соціальних гарантій для військовослужбовця.
Крім того, варто розуміти, що сучасні цифрові системи обліку дозволяють правоохоронцям оперативно фіксувати факт відсутності військовослужбовця на службі. Будь-яка спроба «зникнути» після проходження ТЦК та отримання мобілізаційного розпорядження автоматично потрапляє до відповідних баз даних.
Важливість розуміння своїх обов’язків
Експерти з військового права радять громадянам не спиратися на поради «диванних юристів» у мережі, адже ціна таких помилок — особиста свобода. Якщо у військовослужбовця виникають об’єктивні причини для звернення до командування, існують законні механізми подання рапортів, звільнення за станом здоров’я або сімейними обставинами. Спроба розв’язати питання через втечу не лише не допомагає, а й створює незворотні правові наслідки, які значно ускладнюють подальше життя людини після завершення воєнного стану.
Підтримка правопорядку в армії є фундаментом обороноздатності держави. У Міноборони закликають ставитися до виконання свого громадянського обов’язку відповідально, наголошуючи, що будь-які питання, пов’язані з проходженням служби, повинні вирішуватися виключно у правовому полі, через діалог із командуванням та офіційні заяви до компетентних органів.
